Мій дід посивів на будові комунізму...
Він стільки цегли виклав на віку.
"Будова буде світла та залізна!", -
А виявилась з мокрого піску.
Мій дід утомлено киває на причини,
Мовляв, не ті часи, не ті вожді...
Він залишає після себе сина
І світлий слід на Вічності воді...

Мій батько постарів в десяту п'ятирічку
Залатуючи стіни від дощів,
Коли країна трамбувала гичку,
До брам майбутнього шукаючи ключі...
Мій батько зло вигадує причини,
Мовляв, сьогодні знову, як тоді...
Він залишає після себе сина
І світлий слід на Вічності воді...

Я виріс в час мерзотників й пророків,
Блювала від трибунних слів душа...
Мене навчали крокувати боком
І шматувати кожного вірша...
Можливо, є на те свої причини
Та мед життя тече по бороді...
Мені зосталось залишити сина
І світлий слід на Вічності воді...