А прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party,
Ну там віршики, бренькання, всі у вінках лаврових,
Потиснемо руки (долоні твої теплуваті),
Представлюся - Той - ти здивовано вигнеш брови.

Але і ти, погодься, на свій аватар схожий мало,
Як казала одна поетка - і аватари у нас по Фройду,
Присядемо поряд, я дорізатиму сало,
А ти розливатимеш дамам солодку воду.

А когось з початківців пошлють за парою літрів,
(Тверезі поети - що може бути у світі гірше?)
І ми потихеньку нацокаємося до верлібрів,
Зате буде над чим посміхнутись... І при чому тут її вірші?..

І всі гуртом шукатимемо сенс життя в осінньому листі,
А ти розкажеш, що в тебе діти, рибалка і дружина-лікар,
А потім ми довго лякатимемо нічних таксистів,
І порозходимося ночувати по своїх спальних ніках.

А всезнаючі ангели, особливо той, що у них по віршах,
Гомонітимуть довго про химерну людську природу,
Але нерозбірливо і якось все тихше... тихше...
А мені присниться поетка... але це вже знову по Фройду...