Ти увійшов у дім згори так,
Наче виліз на горище,
Де у щілини вітер свище
Сумної, пізньої пори.

Швидка, кипуча і терпка,
Аж губи з реготу у піні.
Вужами бавилась гидка,
А билась рибою в каміння.

Ти нагинався ще до трав
І розгортав кущі тріскучі,
Ти брав гриби вже, наче крабів
Через хащі, через кручі.

А лінь вязка, мов смола
Вже обвила померзле тіло,
І листя падало у тіло,
І шелестіло, як зола.

Ніч затулила очі дню
І небеса згасила сині,
Ти біг на блискавки вогню,
Що розгортався у долині...

У долині...