CСніжинка падала легенько і Gврочисто,
ЛітAmаючи у своїх дивних мріях-снFах,
І мрCіяла десь впасти в поле чисте-чFисте,
Чи нDmа гіляку дерева, чи на будинку дGах.

Вона хотіла барвами на сонці вигравати,
А по весні стекти джерельцем у гаї,
Коли прийде зима сніжинкою знов стати.
Та я відкрив свій писок і з’їв її.

Приспів:
Не зривCай, не зривай
КвFіти бруднимGи руками.
Не кусCай, не кусай
FЯблука зеленогGо зубами.
Не тримAmай, не тримай
В невDmолі черепахи і морськFої свинки.
Не чіпGай, не чіпай
НFіжної, прозGорої сніжCинки.

Я з’їв її і нею не наївся,
На смак її я також не пізнав.
Та раптом писок мій скривився,
І світ одразу чорно-білим став.

Забудеться усе і сплинуть роки,
Минеться заметіль отих зимових днів.
Та буду я картати писок свій широкий
За те, що він колись сніжинку з’їв.

Приспів.