Вересневі догоряють квіти,
А на світі наче й не жилось.
Павутиння бабиного літа
Рано так у коси заплелось.

Огортали душу голубино
Нам з тобою літні вечори.
Доленько моя ти удовина,
Хоч один той вечір поверни.

Всім вітрам довірливо відкрита
Осені бентежна далина...
А до мене все із того літа
Твій далекий голос долина.