Знову осінь. Птахів біла зграя
Тужно кличе, ледь чутно з землі.
То лелеки від нас відлітають,
Відлітають в далекі краї.

Приспів:
Заберіть мене, білі лелеки,
Понесіть у дитинство далеке,
В ту хатину на краю села,
Де дитинство, де мама жила.

Пролітають ключі за ключами,
Ніби літечко хочуть догнать,
І минають роки за роками,
Як ті птахи, що в вирій летять.

Приспів.

Ви вернетесь, вернетесь, лелеки,
І весну принесете до нас.
Я почую привітний ваш клекіт,
Знов лелеки проситиму вас:

Приспів.

Ні за чим у житті не жалію.
(Та й ніколи назад не вернеш).
Не шкодую, не плачу – не вмію...
Та в дитинство полинув би все ж.