Босоніж стежка побіжить
Левадою в городи.
Як любо тут, як славно жить |
Серед цієї вроди. | (2)

Кохаю край наш дорогий,
Що зветься Україна.
Вічизні хочу я своїй |
Зрости достойним сином. | (2)

Люби, шануй, піднось до зір
Її пісні та мову.
Бо іншої нема повір, |
За неї, пречудову. | (2)