Гаю, мій розмаю, молодість минула,
В небі весняному пташкою майнула.
Знятися б за нею, полетіти вслід,
Та міцне коріння пережитих літ.

Гаю, мій розмаю, молодість минула.
Тільки чом у серці пісня не заснула?
Тільки чом не згасли в синій глибині
Юного жадання сплески вогняні?

Гаю, мій розмаю, молодість минула,
Та душа співає, мов на сонці вулик.
Обпікають губи вистиглі меди,
Пахне гіркувато вечоровій дим.