Не дивуйся, дівчино, що в свято
Я одяг сорочку не по моді,
Цю сорочку шила мені мати
В себе вдома у сільській господі.

Цю сорочку вишивали руки,
Що їх колос у жнива цілує,
Що зазнали більше горя й муки,
Ніж з тобою за життя почуєм.

Хоч вона не з дорогого шовку,
Полотняна з вишивкою в хрестик,
Та у ній я все життя пройшов би,
Лиш під ною б чисте серце нести.

Не дивуйся, дівчино, що в свято
Я одяг сорочку не по моді,
Цю сорочку шила мені мати
В себе вдома у сільській господі.