Моя Україна i древня, i нова,
Сумна, чи весела, ти люба менi,
Милуюся цвiтом твоiм калиновим,
Чарують мене солов'їнi пiснi,
За мову, за пiсню дзвiнку
Й любов до Вкраiни палку
Нас гнули й ламали, | (2)
Та все ж ми спiвали | (2)
Пiснi матерiв сповитку. | (2)

Нас є по чужинах, сибiрах, Чикаго,
I скрiзь, де багата i щедра земля.
Лиш пiсня єдина втамовує спрагу
I там на чужині серця звеселя.
Вона на чужих берегах,
Мов вiчний чумацький той шлях,
Щоб присно i нинi | (2)
Не всохло корiння | (2)
Не згасла любов у серцях.| (2)

Не вмре наша пiсня, не вмре наша мова,
Не вмре Украiна, вiками iй жить,
Допоки гуляє ще хвиля Днiпрова,
Допоки, мов скеля, град-Київ стоїть.
Тож хай наша пiсня луна,
Допоки гуляє весна.
Допоки жевемо. | (2)
Ми з пiснею йдемо, | (2)
Черпаємо сил з її дна. | (2)

Одна в нас родина, | (2)
Вiд батька до сина, | (2)
Нас пiсня рiднить i єдна. | (2)