Старокиївська Русь наша
Славилась князями,
Що хоробрість проявляли
В бою з ворогами.
Ми були тоді могутні,
Не були ми й бідні,
Родичалися із нами
Королі сусідні.

Час іде, усе минає,
Не приходить двічі.
Вже козацька шабля грає
В Запорізьскій Січі.
Не князі, а вже гетьмани
Вели за собою,
Захищали Україну
Козаки у бою.

Та пройшла й козацька слава –
Москалі зламали.
Триста років українську
Душу шматували...
Та навіки не пропала
В нас колишня слава,
Бо тепер вже Україна
Незалежна стала.