Як я ишов вчера г’вечір з грабаня,
Надибав я шварне дівча зо спаня,
Спопритуляв, спопритискав до себе,
Ци ти підеш, шварне дівча, за мене?

Ци я піду, ци не піду,– не дбаю,
Бо я про тя веселости не маю;
Тобі квитне за калапом з ружи квіт,
А мі про тя, мій миленький, смутний світ.

Тобі квитне за калапом з ружи квіт,
А мі про тя, мій миленький, смутний світ,
Тобі квитне за калапом ружина,
А мі плаче на колінах дітина.