Пониже млина густа вербина,
Шувна дівчина, што мя любила.

Што мя любила, што мя кохала,
Вивела коня та й осідлала.

Винесла рибку і хліба скибку,
На же, мій милий, вечерю вшитку.

Вечерю вшитку і магерану,
Придеш си по ню в неділю рано.

В неділю рано, як сонце сходит,
А юж мій милий під пірком ходит.

Кеби я знала, котра му дала,
Зараз би я му вершок зламала.

Вершок зламала, в пецу спалила,
А най не любит мого фраїра.