Ходит дівча по садочку,
По зеленім барвіночку,
Ходит, ходит та й думає
Нема того, що кохає.

А він стоїт над рікою,
Розмовляє із другою,
А мені ся серце крає,
Що він з другом розмовляє.

Не плач, мила, не смутися,
Бо я ще не оженився,
А як буду женитися.
Дам ти пива,– напиєшся.

Я то пиво не хцу пити,
Лем за тебе замуж піти,
Але твоя стара мати
Не даст тобі мене взяти.

Твої сестри говорили,
Щоби ми ся не любили,
Твої брати раду мали,
Щоби ми ся не побрали.

Твоя мати чарівниця,–
Великая розлучниця:
Розлучила рибу з водом,
Та й розлучит мене з тобом.

Возму, возму ніж, виделце,
Возму проб’ю своє серце,
Серце проб’ю, душу згублю,
Через тебе, бо тя люблю.

Нехай теє кождий знає,
Що з коханя зле биває,
Що з коханя і милости
Присипує земля кости.