Туман яром, а пшениченька лугом, в долині овес.

В долині овес синій.
По правдє, ой разсукин син, варвар, за мною живеш.

За мною живеш,
А як прийде ой вечір-вечірочок, до другой ідеш.

До другой ідеш,
А до мене, ой дівки молоденькій, голос подаєш.

Голос подаєш:
– Посади, ой мала ой дівчино, край воріт вербу.

Край воріт вербу.
Куда їхать, ой куда їхать йому, до тебе ж зайду.

До тебе ж зайду.
До той ой верби, ой верби зеленой коня прив’яжу.