Та нема гірш нікому,
Як тій сиротині:
Ніхто не пригорне
При лихій годині!

Та не пригорне батько,
Не пригорне мати;
Тільки той пригорне,
Що думає взяти.

Та налетіли гуси
З далекого краю,
Замутили воду
В тихому Дунаю.

Та бодай сірі гуси
З пір’ячком пропали,
Що нас розлучили,
Як голубів пару!

Як ми кохалися,
Як зерно в горісі, –
Тепер розійшлися,
Як туман по лісі!

Як ми кохалися,
Як голубів пара,–
Тепер розійшлися,
Як чорная хмара!