Серце ми ся розпадає на дві половині.
Не бачила-м миленького ні сночі, ні нині.

Не бачила-м миленького ні сночі, ні нині,
Як ще завтра не побачу, то буде по мині.

А я свого миленького пізнаю здалека,
Він високий та тоненький, як в лісі смерека.

А у мого миленького волосся кручене,
Хто не знає, то думає, що позолочене.

А мій милий-чорнобривий в білім капелюсі,
Як м’я вчора поцілував – донині сміюся.