Посіяла та конопельки, вершки зеленіють.
Мене милий ой спокидає, а враги радіють.

Не радійте, та вороженьки, бо це же так не буде.
Мене милий ой знов полюбе, а все же гарно буде.

– Вийди, Грицю, ой на вулицю та й стань у колодця,
Бо вже ж твою ой дівчиноньку обнімають хлопці.

– Нехай її ой обнімають, бо вона вже змарніла.
Було личко, ой як яблучко, стало же, як билина.