– Ой зійди, зійди,
Ти зіронько вечірняя!
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!

Рада б зірка зійти –
Чорна хмара наступає;
Рада б дівка вийти –
Так матуся її не пускає.

Ой зіронька зійшла –
Усе поле й освітила,
А дівчина вийшла –
Козаченька та й звеселила.

– Ой ти, козаче,
Ти, хрещатий барвіночку!
Хто ж тобі постеле
У дорозі та постілоньку?

– Ой стелеться мені
Широкий лист бурковина,
А під голови –
Голубая та жупанина.

Ой через межу
Зелений горошок слався;
Козак до дівчини
Через люди та й поклонявся:

"Ой і поклоніться,
Ой ви, добрії люди,
Нехай моїй милій
Там легесенько буде!

Ох і поклоніться,
Ой ви дівчині-небозі,
А що мені добре
У далекій дорозі!"