Ой ту-ту-ду, ту-ду, ту-ду, тими колодками,
Та щоби ся не журили воріженьки нами.

Кукурудза несапана, а бульба небрана,
Зажурились воріженьки, що я невіддана.

Посіяла руту-м’яту, а рута не сходить,
Через тяжкі воріженьки милий не приходить.

Надалася калинонька цвітом до дороги,
Милий був би щовечера, коби не вороги.

Нехай наші воріженьки пропадуть до лиха,
А ми собі із миленьким любимося стиха.