Ой ти, дубе кучерявий,
В тебе листячка нема.
Ти, козаче, гарний хлопче,
В тебе доленьки нема.
Хоч і є у мене доля,
Та не вмію шанувать.
Маю дівчину Галину
І ту хочу покидать.
А я її покидаю
Товаришу своєму,
А сам сяду і поїду,
Кращу дівчину знайду,
З’їхав я всю Вкраїну,
Всі вкраїнськії міста,
Не знайшов краще дівчини,
Як та першая була.
Вертається славний козак
Попри її ворота,
Лежить мила, як картина,
Край середнього вікна.
Лежить мила, як картина,
Край середнього вікна.
Голова цвітами вкрита,
Грудь пробита з нагана.
Як ховали ту дівчину,
То хилилася трава.
Як пускали її в яму,
То здригнулася земля.
Як пускали її в яму,
То здригнулася земля,
А з-під землі чути голос:
"Hе кохайтесь так, як я".
А з-під землі чути голос:
"Не кохайтесь так, як я.
Бо кохання – це страждання,
Із кохання вмерла я".