Ой штири воли пасу я
У зеленому садочку,
Знайшов собі милий іншу,
Мене кинув, коханочку.

Коханочка так гадала,
Коли воли з поля гнала:
– Є у мене думка своя,
Що ти не мій, я не твоя.

Ой штири воли пасу я,
На них тисовії ярма,
Ой не один націлував
Моє біле личко дарма.

Лиш ти один так цілував,
Аж ся зорі утішали,
Бодай ті добра не мали,
Що нас двоє розлучали.

Все верну тобі, миленький,
Що ти мені надарував,
Лиш того тобі не верну,
Що ти мене націлував.