Ой по полю-оболоню
Жовта команиця,
Чи чекає мене в гості
Моя куманиця?

Прийшов же я до куми,
Кума моркву поле,
Ото добре кума робить,
Що не пішла в поле.

– Що будете, куме, їсти:
Чи сир, чи сметану?
Почекайте, куме, трохи –
Вареників зварю.

– Яке щастя, кумасенько,
Що ми си кумами,
Менше буде серцю жалю,
Що ми ся кохами.

– Ой куме мій солоденький,
Куме розмаїтий,
Любила-м вас років штири,
Та не можу п’ятий.

Що ми щиро любилися,
Мій куме-розмаю,
Нігди каятись не буду,
То я добре знаю.