Ой мила дівка косу,
Мила та змивала,
Люба товаришка
Їй допомагала.

Їй допомагала,
Косу розплітала,
Гребінцем чесала,
Трути підсипала.

Трути підсипала,
Стиха промовляла:
"Бодай ти, люба подруго,
Щастячка не знала.

Бодай ти, люба подруго,
Щастячка не знала,
Як мого Михайла
Та й причарувала.

Нехай же не жити
Ні йому, ні тобі,
Нехай же ви звінчаєтесь
У сирій жалобі.

Не можна вже й жити
Окаянній мені,
Нехай же я дістануся
Та й швидкій воді."