Косит косец на луці, (2)
Він ся припатрює, (2)
Ци високо є сонце.

А сонце із полудня, (2)
Вийд, дівчино, зараз,
Одпровад мя без ляс,
Бо розийсц ся мусиме.

А як ся розходили,
То жалоско плакали,
Єдвабном хустечком (2)
Чорни очи втерали.

При хусточці трубач єст, (2)
Трубач пригравує,
Пташок приспівує,
Така наша любов єст.