Косили ми сіно,
Та як була негода.
Плакала дівчина,
Ой як була молода.

Плакала дівчина,
Та й на личко змарніла;
Видно по дівчині –
Ой віночка жаліла.

Ой не жаль то віночка
Та як людської речі;
Розсипала коси,
Ой устелила плечі.

Ой косу розчесала
Й усі плечі встелила;
Вона своїй неньці
Ой жалю наробила.

Ой ти, жалю, жалю,
Ой великий печалю,
Що я наробила,
Ой сама я не знаю!