Гей, у місті та й у Львові
Стала сі новина:
Зчарувала Марусенька
Вдовиного сина.

Як вона го зчарувала,
Кликала до хати:
"Ходи, ходи, серце Йвасю,
Щось ти маю дати!"

Ой дала я склянку меду,
А другую вина:
"Випий, випий, серце Йвасю,
Бо я вже випила".

Гей, як Івась того випив,
Сів ся конец стола,
Мати єго питає сі:
"Де-с був, Йвасю, вчора?"

"Ой був же я, моя мати,
В Марусиній хаті,
Дала мені чари пити,
Треба умирати.

Ой ший, мати, біле платє
Та й білу сорочку,
Лише, мати, не позивай
Марусину-дочку".