Чи ти, милий, пилом припав,
Чи метелицею,–
Чом не ходиш ти до мене
Цією вулицею?

Чом не ходиш ти до мене
Крутими горами?
Покидаєш сиротину
Поміж ворогами!

Чом ти мене не послухав,
Як тобі казала:
"Ходім, серце, повінчаймось,
Щоб мати не знала".

Ти все неньку свою слухав,
Мене покидаєш,
Покидаєш сиротину,
Іншої шукаєш.

Найдеш собі дівчиноньку
З карими очима –
Буде тобі, серце моє,
Камінь за плечима.

Найдеш собі дівчиноньку
З чорними бровами,
Та не знайдеш тії правди,
Що була між нами.

Такий камінь тяжкий, важкий
На серденьку буде!
Покидаєш через люди,
Сам бог свідком буде!