Чи пам’ятаєш ти, дівчино,
Як я до тебе приходив,
Як ми сиділи під калиною,
Як я до серця тя тулив?

Тулив, голубив, як дитину,
І до серденька пригортав,
І називав тебе своєю,
І щохвилини цілував.

Пташки над нами щебетали,
Так ніби знали про любов,
По берегах бджілки бриніли,
По лісі чудний гомін йшов.

По лісі чудний гомін йшов,
Через брехню та й через люди.
Тобі не скажу я нічого,
Моєю більше ти не будеш.

Схилив голівку на долину,
І потекла з очей сльоза.
І він заплакав серед ночі,
Що змарнував свої літа.