Життя в стереотипах, біг навколо кола,
Так шкідливо жити, так жити не по приколу,
Тобі команди дають, тобі кидають кістку,
Черги пінгвінів надворі, а у них нерви з заліза.
Людям тепер за щастя тепленьке ліжко й їжа,
В душі росте хаос значно швидше ніж дріжджі.
Багато бруду в думках, багато правди в думках,
Багато честі в думках, думки висять на стовпах.
Не треба бути собою – простіше бути зомбі.
Таке я чую щодня, це відчувають бронхи.
Вдихаю темні думки усіх тих, хто навколо.
І ті думки шкідливіші за нікотинові смоли.
Суспільна думка хворіє, хвороба невиліковна,
Своя давно померла твереза точка зору.
Стадний інстинкт полонив, а так усім простіше,
Яка тут нафіг мораль – думки про бакси і їжу.

Приспів:
Вийди із бою, бачиш, напевне,
Бій не на смерть, а на страх.
Вийди із бою, бачиш, як темно
Стало у твоїх очах.
Вийди із бою, разом з тобою
Світ повесні оживе...
Вийди із бою разом зі мною,
Сльози проллються дощем.

Вказують що робити, вказують де бути нам,
Чергам пінгвінів для цього не потрібен талант.
Мене дістали ці вказівки псевдопедагогів,
У них нема моралі, є лиш копита і роги.
На жаль більшість нас ламається під тиском,
Їхніх псевдодоводів і поглядів грізних.
В потилицях виделка матриці, в очах – пусто,
Кожен шукає під сонцем ще не зайняте місце.

Приспів

Я не такий як усі, і свято у це вірю,
Є голова ще на плечах, і у серці – надія.
Я бачу сонце і бачу кольори природи,
У мене є своя думка, а в неї крила і ноги.
Нащо я кажу це все? Ні, я не з секти придурок,
І я не псевдопроповідник, що вам голову дуре,
Мені не треба гіпноз, а також всі ваші гроші,
Єдине чого я хочу, щоб ви відкрили очі...

Приспів