Де не були ми - кажуть, що там тепло,
Берег там із карамеллю, а ріки з меду.
І гори там вищі за українські Карпати,
Там всі брати. А де у нас брати, брате?
Аромат прибою п'янить душу і тіло,
Всі дівчата - богині, а у нас кольори сірі.
В нас є кохання, а там не знають як любити,
Кажуть: "Нащо воно треба?
Коли й так можна прожити".
Музика у нас кажуть, сумна та нудна,
А там кажуть весела, бо там, кажуть, веселі звуки.
Й наші люди дивні наче, бо вірять у добро,
А там кажуть не вірять в нього, просто створюють його.
Там, кажуть, не вірять в Бога, бо всі роджені Богами,
Там не треба довіряти, нема про що брехати.
Коли в людей все є і його треба зберегти,
Де не були ми - важко людей назвати людьми.

Приспів:
Там, де не були ми - там інші птахи, |
Там, де не були ми - почуття не живі, |
Там, де не були ми - не квітнуть сади, |
Там де не були ми, там де не були... | (2)

Де не були ми - кругом добре, де нас нема,
Зате в них ціняться слова, а в нас слова - то пустота,
Нам всі кричали, що там люди, а в нас собаки,
Сльози на очі нагорнулись, хіба можна так казати?
Не собаки, а вовки, до останнього б'ються,
Не здаються ніколи, лише вперед пруться, рвуться.
Рвуть ланцюги, коли на серці туго,
Знімаючи напругу, до сонця тягнуть руки.
А де це місто, хлопче, ми там ще не були,
Ми лиш чули ті казки, що у піску лежать зірки...
Що ти таке кажеш, як? Там пропало зло?
Пацан, я чув такі казки лиш у дитячому кіно.
Як там політики немає? Хто там править, брате?
Виродились королі - не вміють царювати?
Так, в мене не все добре, бо тут буває горе,
Та це реальність, чуєш? А ти в полоні мрії...

Приспів.