Неба не бачив, відчував холод,
Краплями дощ обіймав усе навколо.
Я звуки чув різні, там грім гримів грізно,
Стихія цілувала степи Запорізькі.
Я з самого дитинства любив вухами слухати,
Що кажуть дрова, коли багаття роздмухати.
Що їм ввижається, про що вони думають,
Що кажуть вони нам по балкам і степам?
Я з полум'ям дружив, коли подорожував,
Саме в полум'ї дрова знаходять свій причал.
Як замерз від самоти, якщо надія ледь жевріє,
Розпали багаття - хай воно тебе зігріє!

Приспів:
Полум'я світи! Говори зі мною!
Полум'я світи!
Тільки не торкайся неба,
Знов піде дощ на розп'яття землі,
Звабить і лишить у серці...
Полум'я світи!..
Більше нічого не треба...
Полум'я, полум'я, полум'я світи!
Полум'я, полум'я, полум'я світи!

Коли навколо темно, на небі сяють тільки зорі,
Полум'я тобі підкаже, не пої його водою.
Воно тебе зігріє, навіть висушить шкарпетки.
Дрова промовляють, навіть, не знаючи абетки.
Дрова потріскують, насправді щось говорять,
Потроху дотлівають, така вже їхня доля.
В них печуть картоплю мандрівники і туристи,
Коли навколо брудно - спали бруд і буде чисто!
Тільки не пакети, не бруднити, щоб повітря.
Минулорічні проблеми спали зі старим листям.
Якщо заблукав у непролазних хащах,
Розпали багаття - хай воно тобі підкаже!

Приспів.