BmЯк часто я бачу вві сніG укC7радені гори,
КоBmтрі стережуть від мене приGкорC7донні дозори.
BЯ там ніколиBm не був, Bхтозна, чи Bmбуду колись,
ТаB ще півстоліBmття томBу мої батькGи там жили.

Приспів:
АлеBm там, на ЛемківщиніBm, наші міC7сця святі.
ТBmам, на ЛемківщиніBm, ще стоять C7наші хати.
BmЯк ти, Лемківщино, живBmеш без наC7с на самоті?
ЧиB не зогнили,G не поржаC7віли хрести
На могилBmах дідC7і-і-ів?

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав право вершить нашу долю? –
наші "старші брати".
Гори повиті туманом – хто мені їх верне,
Я знаю – десь там, понад Сяном є ті,
що чекають мене...

Приспів:
Бо там, на Лемківщині...

І я знову ночами не сплю, мов сновида якийсь.
Я знаю – мій шлях туди не буде легкий.
Бо там, де кінчаються гори, – там щастя нема.
У нас різні закони, а навколо тюрма.

Приспів:
Але там, на Лемківщині...