EmЯк часто я бачу вві сні украдеDніB7 гори,
КотрEmі стережуть від мене прикордонні дозDорB7и.
CЯ там ніколи не бEmув, і хтознCа, чи потраплю кEmоли,
Хоч щCе півстоліття томEmу моCї там батьки жилDи.

Приспів 1:
   ТEmам, на Лемківщині, наші місцAmя святB7і.
   ТEmам, на Лемківщині, ще стоAmять наші хатB7и.
   EmЯк ти, Лемківщино, живеш без нAmас в самотB7і?
   Чи нCе зогнили, не зоржDавіли хрестB7и 
   На могилах дідEmів? B7  

І я ночами не сплю, мов сновида який.
Я знаю - мій шлях туди не буде легкий.
Бо там, де рівняють кордони, там щастя нема.
У нас різні закони, та однакова тюрма.

Приспів 2:
Але там, на Лемківщині, наші місця святі.
Але там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав вам право вершить нашу долю,
наші "старші брати"?
Сповиті гори туманом - хто ж нам їх верне?
Я знаю - десь там, понад Сяном
є ті, що чекають мене...

Приспів 3:
Десь там, на Лемківщині, де стоять наші хати.
Десь там, на Лемківщині, де наші місця святі.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?