AmЯк часто я бачу вві сні украдеGні гоEри,
КотрAmі стережуть від мене прикордонні дозGори, E 
FЯ там ніколи не бEув, й хтознFа, чи потраплю колEи,
Хоч щFе півстоліття томEу моFї там батьки жилEи.

Приспів 1:
   ТAmам, на Лемківщині, наші місцDmя святEі,
   ТAmам, на Лемківщині, ще стоDmять наші хатEи.
   AmЯк ти, Лемківщино, живеш без нDmас в самотEі?
   Чи нFе зогнили, не зоржEавіли хрестFи
E   На могилах дідAmі-і-Eів? Am    E 

І я ночами не сплю, мов сновида який.
Я знаю - мій шлях туди не буде легкий.
Бо там, де рівняють кордони – там щастя нема,
У нас різні закони, та єднакова тюрма.

Приспів 2:
Але там, на Лемківщині, наші місця святі.
Але там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав вам право вершить нашу долю,
наші "старші брати"?
Сповиті гори туманом, хто ж нам їх верне?
Я знаю, десь там, понад Сяном
є ті, що чекають мене...

Приспів 3:
Десь там, на Лемківщині, де стоять наші хати.
Десь там, на Лемківщині, де наші місця святі.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?
Чи не зогнили, не зоржавіли хрести
На могилах дідів?