Є спокуса в жвавих націй —
Взявши приклад з древніх данців,
З'явитись до сусіда й заявить:
Вам хана, бо ви в облозі,
Наше військо на порозі,
Якщо ви жити хочете — платіть.

Це зветься — вимога данини,
І нашіптує ворог щораз:
Треба данцеві дати данину,
Й відчепиться данець від вас.

Є спокуса в млявих націй —
Уникати конфронтацій,
А пирхнути пихато й заявить:
Ми б зім'яли всю ту масу,
Та шкода зусиль і часу,
Тримайте ваші гроші й геть ідіть.

Це зветься — платити данину,
Та життя нам доводить щораз:
Варто данцеві дати данину,
Й він завжди чіпатиме вас.

Згубить будь-яку із націй
Шлях спокус і провокацій:
Пиха і страх ведуть
На путь слизьку.
Тож як стануть супостати
З вас данину вимагати —
Нехай почують відповідь таку:

Ось дуля вам замість данини!
Слава нації, смерть ворогам!
Хто здається без бою —
Скінчить рабством з ганьбою,
Ну, а нам наша честь дорога!