Пам'ятаєте, варягів
Ми покликали колись,
Бо свої мужі звитяги
Геть усі перевелись.

І народ розруху бачив,
Як князі були чужі.
Пошептали нам неначе
У житті ворожії.

Та, напевне, не шептуха
Народила той засів –
В голові у нас розруха
З незапам'ятних часів.

Тож ставаймо до роботи –
Розум гоїти собі,
Щоб розруху побороти
У запеклій боротьбі.