Не лиш герої на землі зростають,
Є у вітчизни і такі сини,
Котрим і Батьківщина не святая,
Святі їм тільки гроші і чини.

Такий глаголить: Я слуга народу!
Але народу тим цей служить друг,
Що нишком нищить мову і природу,
Народ свій обертаючи на слуг.

Такі загнали в села рідне слово
І там його вже тягнуться добить
Аби забрати пам’ять в нас і мову,
А їх не мають нині лиш раби.

Приспів:
Віддайте мову – не прохання, а наказ!
Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!
Вмре мова – і ми щезнем як народ!

Було нелегко мову в нас забрати,
Котра корінням в Батьківській землі.
Сам хан Батий не зміг її стоптати, –
Проте народу слуги все змогли...

Вони зробили з мови непрестижну,
Забравши з ВУЗів, шкіл і установ;
Нас спонукали кожним днем і тижнем
До зради найспівучішої з мов.

Нам пильність присипали побрехеньки,
Що ми в тій зраді майже рай знайшли.
Вставайте, козаченьки-хмельниченки,
Поки ми спали, мову ізвели!

Приспів:
Віддайте мову – не прохання, а наказ!
Віддайте мову, прорубайте в серці лід!
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!
Лиш мовою живий козацький рід!

Хто ми для них? – Прості аборигени,
Але в тім слові величезний зміст,
Бо в землю повростали наші гени –
Це навіть крізь асфальт великих міст.

Хазяїн хто? – Чиновничі конклави
Чи ти, абориген землі ції?
Це справжній бій, хоч, власне, не кривавий,
Проте і не найлегший із боїв.

Ми в тім бою ще скажем своє слово
Про Чигирин, про Чернівці і Крим,
Та головне – відвоювати мову
У котрій глас народу крізь віки.

Приспів:
Віддайте мову – не прохання, а наказ!
Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!
Лиш в мові вічно житиме народ!

Брати, на нас ви не дивіться скоса –
За своє кровне бій іде у нас:
Сьогодні в нас косою мову скосять,
А завтра лишень приймуться за вас!

Це буде кращий в світі братства прояв,
Коли у пісню зіллються слова,
І встане брат за брата рідну мову,
І хор тисячоголосий заспіва!

Приспів:
Віддайте мову – не прохання, а наказ!
Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!
Лиш в мові вічно житиме народ!

Віддайте мову...
Віддайте мову...
Віддайте мову...
Лиш в мові вічно житиме народ!