Мовби зелений поїзд
Привидівсь і зник тепер:
Може, я сів у нього,
Віконце собі протер;
Може, дивлюся й дивлюся,
І, може, все впізнаю:
Тонко тремтить стеблинка
Над рейкою, на краю.
Може, то я, маленький,
Може, то ти... не руш...
Може, усіх, хто нас любить —
Горсточка, кількаро душ...

Сядемо в тихе човенце,
Стиснемо плечі до пліч,
Сонечка візьмемо в серце,
З ним — перебудемо ніч.
Може, не вмерзнемо в кризі,
Може, не згубим весла,
Може, в байдужій вітчизні
зЗайдемо дрібку тепла...