Гундосять фанфари, але не для нас
Цей ситий і пафосний саунд!
Вітаймо, Панове! Уже в котрий раз
Ми знову прийшли в андеграунд!

І, що найсмішніше, це знов саме ті,
Хто, нібито, все вже зробив у житті:
Хто перші прапори у небо здіймав,
Хто мерз на майданах, ночами співав,
Горів, щоб побачити знов наяву
Підвал... Андеграунд...
Сумне "де жа в'ю"...

Стоп! Це не підвал, а підвалини наші,
Котрих ми нікому, ніколи й нізащо...
І як вже сюди нас постійно вертає,
То, значить, і місія наша триває!
А місія в тім, щоб від бруду й пітьми
Підвали, як Авгій розчистили ми.
То ж геть, гомо-кролікус, гомо-смердючкус!

Розвій, свіжий вітре, шансоновий мускус!
Щоб сонце в підвалинах грало щоранку,
Зі свистом щоби пролітала тачанка
Туди, де "хрін візьмеш" і "хрін утечеш",
Де Ірій думок і розчинення меж...
І ми, корінні, підіпремо молочних,
І вріжемось в ясна і станемо точно,
І будемо гризти граніт і кайдани,
На котрих ці, перші, боялися й глянути!

Й станемо знову веселі й зубасті,
І знову втечуть вороги і напасті,
Крилаті тачанки нас вдаль понесуть...
Спиняймось, Панове!
Почнемо вже тут! Почнемо вже тут!