Ой не гадай чорноброва
Та не веди душу манівцями,
Та не рівняй щире слово
Із почорніли мідяками.
На тобі золото -
Не міняй його на дрібнички.
Запрягай вороного
Їдь, постав покаянні свічки.

Ех, раз, іще раз
Та за кожну душу,
Що водила манівцями.
Знову раз, іще раз
І за владну свою душу,
Раз...

Ой, не гадай пишнокоса
Та із пекельним вогнем
Ти граєш, бо доля - те,
Що збулося, а те, що буде
Ти не вгадаєш.
За мідяк, чорноброва,
Не плети для душі тенети,
Залишай для любові
Цих пекучих очей багнети,
Бо душа - вільна птаха,
Ні шляхів, ні доріг не треба
І взліта сіромаха
В кожній радості аж під небо,
Аж під небо!

Ех, раз, іще раз |
А за многая і благая літа |
Так просто безліч раз |
Іще раз |
Витай, Боже, не останній раз! | (2)