Любов святкує свій реванш,
Літа лахміття забобонів
І пульсу переможний марш,
І млосну ніжність у долонях.

О, мед ледь зімкнутих повік,
О, жар бунтуючої крові -
Він зносить душ, мов потік,
Змітає душі, мов потік,
Виносить душі, мов потік
В моря одвічної любові.

І тане всесвіт в ніжну мить
У поцілункові духмянім,
Моя свідомість розчинить
Її в зіницях океану.

Чекай хвилину, ані руш!
О, як прекрасні ми, кохана,
В небеснім танці рідних душ,
В солодкім танці ніжних душ,
В шаленім танці ніжних душ
На щойно скинутих кайданах!..