Тихим вереснем замріяне узлісся
І над просіками хмари, як мости,
І гортає вітер книгу – жовте листя,
У котрій герої знову – я і ти.
Знову вересень, як в той далекий вечір,
І прошита павутинням синя даль,
Знову, як колись, у клекоті лелечім
Проліта розлуки вікова печаль.

Приспів:
"Ти любиш чи ні?"
Бринить у вишині...
Ти любиш чи ні?
Хто скаже мені?...

І давно ми вже з тобою розпрощались,
Але дивно – ні адреси, ні листів.
Лиш на згадку наче, нам любов зосталась
І щоосені журби лелечий спів.
Ця любов крізь морок жевріє у серці,
Не палає, не благає, не кричить,
Але пройде літо і скінчиться серпень, –
Як лелека краєм неба, пролетить...

Приспів