Побудь зі мною поки сонця
Жарини плинуть край неба
І вітерець лоскоче листя
На сонних і сумних деревах.
Хай твої очі скажуть те,
Що вуста змовчали,
Те, що серця кричать:

Ти моя! Ти тепер моя!
Криговії ніжних очей моря.
Ти тепер моя! Ти тепер моя!
В тиху ніч співатиму я...

Дозволь мені банальність фраз
Неопалених іронією.
Дозволь мені хоча би раз
Тебе знову наректи своєю.
Дозволь очам горіти тим,
Чим душа палає,
Тим, чим уста тремтять:

Ти моя! Ти тепер моя!
В глибині очей потопаю я,
В глибині очей, пломені ночей
Тіні інших днів догорять...

Побудь зі мною поки зорі
Перлинали все небо вкрили
І поки сивий місяць плистиме
До світанку небосхилом.
А зорі в тім диві,
Що гряне, наче злива,
Очі ніжні і щасливі.

Ти моя! Ти тепер моя!
В глибині очей потопаю я,
В глибині очей, пломені ночей
Тіні інших днів догорять...