Солов’їнії свята Едуард Драч
Текст пісні
Граф чорний ворон дзвінких солов’їв
Злітайтесь, послухаймо пісеньки ваші,
Співайте говірнії, круки мої,
Як здобич клюють то лиш крячуть та крячуть.
Із світлих дібров і пташиних степів
Мої соловейки на свято злітались,
А круки вже зло потирали крильми
І тонкі їх кігті латались.
І чорної Галичі лютая рать
Давала накази співцям сіромакам,
Щоб чорному ворону славу співать,
Бо нібито ворон цей – батько всім птахам.
А птахи співали про сонце ясне,
Про піснями вмитий цей світ солов’їний.
Який там ще ворон – пройде, промайне,
А свято природи не щезне, не згине,
Не щезне, не згине!..
Чорная Галич опісля цих слів
Накинула сіть на співочеє поле
І знищили круки крилатих співців
Та й ворону очі від поля віддали.
Залишились жити, співати лиш ті,
О крукам світ сіті цвірінькав оссану,
Щоби кожном кроком в нікчемнім житті
Душить солов’їне в воронячім стані
В воронячім стані...
Помер старий ворон, розбіглася рать,
Вже вітер вороняче пір’я розвіяв,
А ті хто за зраду лишились співать,
Співали лиш те, що казали злодії.
Там зиму зловісну по гніздах в чужині
Зростали і вийшли у світ солов’ята,
Щоб знов оживить солов’їні пісні,
Щоби знову жили солов’їнії свята!
Солов’їнії свята, солов’їнії свята!..
Злітайтесь, послухаймо пісеньки ваші,
Співайте говірнії, круки мої,
Як здобич клюють то лиш крячуть та крячуть.
Із світлих дібров і пташиних степів
Мої соловейки на свято злітались,
А круки вже зло потирали крильми
І тонкі їх кігті латались.
І чорної Галичі лютая рать
Давала накази співцям сіромакам,
Щоб чорному ворону славу співать,
Бо нібито ворон цей – батько всім птахам.
А птахи співали про сонце ясне,
Про піснями вмитий цей світ солов’їний.
Який там ще ворон – пройде, промайне,
А свято природи не щезне, не згине,
Не щезне, не згине!..
Чорная Галич опісля цих слів
Накинула сіть на співочеє поле
І знищили круки крилатих співців
Та й ворону очі від поля віддали.
Залишились жити, співати лиш ті,
О крукам світ сіті цвірінькав оссану,
Щоби кожном кроком в нікчемнім житті
Душить солов’їне в воронячім стані
В воронячім стані...
Помер старий ворон, розбіглася рать,
Вже вітер вороняче пір’я розвіяв,
А ті хто за зраду лишились співать,
Співали лиш те, що казали злодії.
Там зиму зловісну по гніздах в чужині
Зростали і вийшли у світ солов’ята,
Щоб знов оживить солов’їні пісні,
Щоби знову жили солов’їнії свята!
Солов’їнії свята, солов’їнії свята!..
Внески: