Сліпі ми, як кобзарі,
Як старці сліпії,
Дурні в нас поводирі,
Зрячі та дурнії, –

Все вчаться на помилках,
Ні – щоб міркувати,
Щоб людям на поминках
Сліз не проливати.

Ой було ж на Прип’яті
В людей горя повно,
Ще сльози не випиті,
Вже шелест про Ровно...

Пане-брате Чигирине,
Віють вітри буйні,
Вже й до тебе хижо линуть
Пазурі отруйні.

Україно яснонеба,
Ти ж усіх годуєш,
Як наллють отрути в тебе, –
Ти ж усіх потруїш...

Тільки Кобзар у Каневі
Могутній, як скеля,
Один з всіх нас стоятиме
У чорній пустелі.

Сліпі ми, як кобзарі,
Як старці сліпії,
Дурні в нас поводирі,
Зрячі та дурнії...