Літа тридесятий шал котить через перевал,
В кипарисній спразі сині гори п'є.
Коли на долину знов мчать колеса стрімголов,
Сонце нам у море золота наллє.
Чуєш, йде відлуння горами, узбережжям котиться
Пісня іще нестворена, в серце тобі попроситься.
Знаєш, а я залюблений, я назавжди закоханий
В лагідну теплу казку, котра називається "Крим!"

Літа свято на землі, дух лавандових полів
Носить теплий вітер, як дитя своє.
Небокрай вечірніх хвиль, сотні розімлілих миль
Зореоке небо віддзеркалює.
Вечір шепотить цикадами, ледь тріпоче крилами,
Лине водоспадами, лагідно горне хвилями.
Знаєш, не забудеться, серце іще повернеться
В ніжну одвічну казку, котра називається "Крим!"