Повіяв вранці вітерець,
Прозорий був і чистий,
Він безтурботно пустував
І вештався по місту.

Знічев'я в парку погортав
Покинуту газету
І відчайдушно доганяв
Димок від сигарети.

Холодний вітер звітерся,
Зробився дуже швидко,
Він пустувати перестав,
Почав робити збитки:

Гілки ламав і вікна бив,
Жбурляв пилюку в лиця
І безсоромно заглядав
Дівчатам під спідницю.

А потім зовсім знахабнів,
Дурні облишив жарти
І показав без зайвих слів
Чого насправді вартий:

І гнув дерева до землі,
І виривав з корінням,
На землю падали дахи,
Котилося каміння.

ВІн з ніг валив, ламав і бив,
Він лютував щосили
І люті дикої тягар
Не витримали крила.

На черепицю з неба впав,
Усі потрощив кості,
Тепер він в комині сидить
І виє там від злості.