Люблю коли яблуні квітнуть в саду,
Як вітер луги колихає,
Куди не поїду, куди не піду,
Душа до начал повертає,
Тьмяніють в уяві заморські дива,
Палаци чужії палати,
Та все ще дорога стає польова -
То стежка до рідної хати.

Приспів:
Хоч якби я людство усе не любив -
Повторюю з гордістю сина
Для мене лишається диво із див - |
Моя Україна; | (2)

Тут все мені рідне таке і святе,
Земля ця на світі єдина,
І з гордістю сина кажу я про те,
Що мати мені Україна,
Я слухаю дзвони на Лаврській горі -
Дивлюсь на Софіївські бані,
І вірю в народ, що живе на Дніпрі,
У сили його нездоланні.

Приспів.