Як хрестили малого Махна,
Зайнялася в священника ряса
І збулося знамення з повна,
Бо пожежа в степу розлилася.
Хто горів на хрестинах — згадай,
Та Махну, де усе приписали.
Був би він, як усі — не біда, |
А йому свого лиха замало. | (2)

Як Махну готували купіль,
Цвіркнув він прямо батюшці в очі,
Проривався бунт аж із відтіль,
Може й правда, його хто зурочив.
Що у кого сюрчало — згадай,
Та Махну те усе приписали.
Був би він, як усі — не біда, |
А йому свого лиха замало. | (2)

З коней пута в дитинстві він зняв,
Був за це тими ж путами битий,
Ну хіба ж він, бездомний не знав,
Воля може копитом убити.
Нашу вольницю, славну згадай,
Як сьогодні її ми згадали.
Наша вольниця — наша біда, |
Ще на вік ми її загнуздали. | (2)

Нашу вольницю, славну згадай,
Як сьогодні її ми згадали.
Наша вольниця — наша біда, |
Ще на вік ми її загнуздали. | (2)